Справжнє задоволення від своєї праці одержує людина, яка від самого початку життєвого шляху пішла за покликанням. Свого часу професія батька Юлії Іванівни - пілота гелікоптера - завела родину з Кременчука до далекого Норильська, а от саму її мрія стати вчителькою привела після закінчення школи в Заполяр’ї на Україну, в Полтавський педагогічний інститут. Навіть та обставина, що її, відмінницю, піонервожату і активістку громадських справ у тому інституті зустріли з недовірою і таки “завалили” при першій спробі вступу через незнання української мови, не охолодила запалу. Вона знайшла оригінальний спосіб переконати керівництво в серйозності своїх намірів, влаштувавшись лаборанткою на кафедру філософії, і з другої спроби таки стала студенткою.