У Тетяни Олексіївни все життя пов’язане з рідним містом і дуже велика його частина – з педучилищем, у яке вона прийшла відразу після 8 класу. Коли закінчила шкільне відділення училища (з відмінними оцінками!), життєва дорога знову завернула у свою школу № 18. Працювала в молодших класах, одночасно здобуваючи вищу освіту (заочно) в Полтавському педінституті. Через кілька років з дипломом вчителя української мови та літератури перейшла у школу № 15 викладати вже у старших класах. Та несподівано у 2001 році через демографічну ситуацію цю школу розформували. Черговий поворот долі привів знову в педучилище, де знайшлася робота за фахом, де її зустрів знайомий педколектив і колишня студентка, а тепер завідувачка ліцею Л.В.Крупіна.

Саме тоді для ліцею наставав новий етап у розвитку: вперше набирали групу на базі восьми класів. Тетяна Олексіївна, на той час наймолодша за віком серед педколектву, підійшла на роль класного керівника цих наймолодших ліцеїстів.

У наступні три роки, коли її вихованці змінювали статус з новачків на досвідчених десятикласників, а потім і міцно здружених випускників, їй пощастило зазнати справжньої радості спілкування із допитливими, жадібними до знань, обдарованими, щирими в стосунках учнями нової формації. Ці три роки збагатили молоду вчительку досвідом і утвердили в переконанні, що її місце саме тут.