У перший день навчального року, на святі його початку, наймолодші групи поводяться тихо. Вони ще придивляються одне до одного, до всього навколо, до вчителів, а на вчителя (вчительки), якого їм представили як класного керівника, у них відкриті очі і вуха. Саме з його розповіді вони дізнаються про найпотрібніші в ці перші дні речі: де їхня аудиторія, куди приходити завтра, що брати з собою, які будуть уроки. Наступні відомості – як розпізнавати і знаходити навчальні приміщення за їх номерами, вказаними в розкладі, як потрапити в їдальню на великій перерві, які підручники дадуть в бібліотеці і таке інше, чого за один раз навіть важко запам’ятати, а вже за кілька днів все це зробиться простим і зрозумілим.

За якийсь тиждень вони вже освояться, розправлять язички, серед них виділяться більш упевнені; когось із таких чи то товариші, чи то вчитель порекомендують обрати старостою, а ще кількох, що встигли заявити про себе, класна громада зобов’яже виконувати постійні доручення: відповідати за чергування, готувати дописи в училищно-ліцейну газету і т.ін.

А згодом недавніх новобранців уже неможливо розпізнати за зовнішнім виглядом, за поведінкою в загальній масі юних, жвавих, часом трохи заклопотаних перед уроком, але неодмінно веселих після дзвінка на перерву. Вони увійшли в смак, вони вже стовідсоткові ліцеїсти: дорожать своїм званням, престижем ліцею, дорожать його реліквіями.