Роки ліцейного життя зіткані з буднів – то легших, то напружених - і помережані святами, подіями та пригодами. Ці будні не бувають сірими – кожний з них має своє наповнення, а через роки вони бачаться випускникам таким собі барвистим ланцюжком, смикнувши за кінчик якого, починаєш розмотувати ще і ще, в уяві зринають подробиці й обличчя, а різниця між буднями і святами стає чим далі, то менш помітною. Свят же виявляється так багато, що вони заступають собою те, що вважалося буденним, бо їх приносить не лише календар, а й ліцейні традиції, їх влаштовують класні керівники і студентський клуб, а час від часу – й товариші-однокласники, запросивши, наприклад, всю групу на день народження. Та й усі заходи, що проводяться в ліцеї та училищі, а їх чимало: пізнавальні, виховні, розважальні – у пам’яті переходять до розряду свят.

Випускники минулих років в один голос стверджують, що вчитися в ліцеї нескладно. Думки початківців з цього приводу не настільки одностайні. Але й ті, що не можуть похвалитися успіхами, не зізнаються, що їм важко. Адже сказати так – значить визнати, що у всьому загалі обдарованих ти не зовсім такий…Тому кожен тягнеться, мобілізовує всю свою працездатність. Вдома після відпочинку треба підготуватися до завтрашніх уроків, це забирає більше часу, якщо назавтра чотири пари або “важкі” предмети: алгебра, геометрія, хімія… (тут у кожного перелік свій). Тим, що в гуртожитку, перш ніж обідати після повернення з занять, треба той обід власноруч приготувати.

У навчальних заняттях розминки практично не буває – відразу після старту робота над програмним матеріалом на повну силу; хто затримався на старті, мусить наздоганяти на ходу. На допомогу приходять планові консультації вчителів та додаткове опрацювання матеріалу на так званих нульових уроках тривалістю по 45 хвилин, які проводяться зранку, до першої пари.