Серпневі надії і тривоги. Дві групи, два профілі. Методист для ліцею.

Минав серпень, наближався вересень 1997 року, набирав реальних обрисів задум керівників педучилища щодо створення ліцею, готова була матеріальна база, розроблено навчальний план, підібрані викладачі, але дати життя новому навчальному закладу міг тільки офіційний документ з відповідних обласних інстанцій. А його оформлення, як це нерідко буває, затягнулося. Неспокій заходив у душу: де брати учнів, якщо вони з початком навчального року сядуть за парти у своїх школах?

І от нарешті довгоочікуваний наказ обласного управління освіти за підписом начальника управління І.В.Охріменка в останні дні серпня ліг на стіл директора училища І.В.Гальченка. Зібравши адміністративну нараду, Іван Васильович поставив перед педколективом завдання не більш як за два тижні сформувати контингент, залучаючи до навчання в ліцеї здібних десятикласників сільських шкіл з прилеглої до Кременчука місцевості, а відповідальною за виконання цієї роботи призначив завідуючу шкільним відділом училища Л.М.Івасишину. Зрозуміло, що більше могли допомогти викладачі - вихідці із сіл або з селом пов’язані. Серед них з найбільшим успіхом провела агітацію В.М.Бовсунівська. Її розповіді про переваги і перспективи новоствореного ліцею учням та їхнім батькам у с.Омельнику Кременчуцького району дали реальний результат. Вже за кілька днів із тамтешньої школи прийшло учнів на добрих півгрупи. Омельницька школа від цього не постраждала, а діти і їхні батьки залишилися в підсумку задоволені.

Ситюк О.В.
Позицію сприяння новому навчальному закладу від самого початку зайняв завідувач відділу освіти Кременчуцького району О.В.Ситюк, розуміючи, що його створення відкриває додаткові можливості для сільських дітей, розширює для них дорогу до більш якісної освіти. У ситуації, що склалася на початку вересня 1997 року, він, зі свого боку, як міг допоміг наповненню учнями новоствореного ліцею, а в подальшому теж охоче йшов на співпрацю, зокрема, у спільному проведенні предметних олімпіад.